Авантюра Путіна з будівництвом кораблів у Криму приречена на провал: агрументи

В окупованому Криму, на заводі «Залив» у Керчі 20 липня відбулася церемонія закладання двох універсальних десантних кораблів-вертольотоносців для флоту сусідньої Росії. У церемонії взяв участь президент Росії Володимир Путін, який пообіцяв забезпечити замовленнями оборонні підприємства півострова. Спочатку закладання мало відбутися 29 червня, але пізніше захід перенесли, пише «Радіо Свобода».

Міністерство закордонних справ України висловило протест у зв’язку з візитом президента Росії в окупований Крим, а в представництві президента України в АРК повідомили, що будівництво Росією військових кораблів в окупованому Криму загрожує всім країнам Чорноморського регіону. Раніше російське інформагентство «ТАСС» із посиланням на своє джерело повідомило про те, що загальна сума контракту на будівництво двох вертольотоносців становить приблизно 100 мільярдів рублів, водотоннажність одного корабля складе 25 тисяч тонн при довжині приблизно 220 метрів. Про перспективи великого корабельного будівництва в Керчі йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Проросійський активіст із Керчі Віктор Сажин висловив думку, що будівництво кораблів буде благом для міста.

«Закладання двох вертольотоносців типу «Містраль» ‒ безумовно, свято для керчан. До бюджету підуть додаткові прибутки, плюс нові робочі місця і все таке. У майбутньому я бачу один із цих кораблів на службі в Чорноморському флоті, інший ‒ як мінімум біля узбережжя Сирії. Що стосується відсутності глави Криму Сергія Аксьонова на закладанні кораблів у Керчі ‒ це, безумовно, хороший знак. Думаю, у Кремлі розкусили його проукраїнську позицію і банально не пускають на такі об’єкти. Мені здається, Аксьонова готують до тихого «зливання» за всі його гріхи і вчинки», ‒ каже проросійський активіст. Технічні характеристики майбутніх кораблів невідомі, тому немає підстав стверджувати, що вони будуть схожого типу, як французькі «Містралі».

Журналістка з Керчі Олена Лисенко висловлює думку, що сам візит Володимира Путіна на завод міг бути постановкою.

«На відео за ним не було планів заводу: звичних кранів, краєвидів Керченської протоки, поруч із якою стоїть «Залив». Усе зняте всередині приміщення, і це наштовхує на певні висновки. Я хочу сказати, що таке відео можна було зняти де завгодно, і не обов’язково Путіну для цього треба було приїжджати до Керчі. Групу з трьох десятків людей назвали робітниками заводу, проте вони ставили запитання з явним російським акцентом ‒ це просто не жителі Криму. Дійсно, не було ні Аксьонова, ні якихось кримських міністрів. Словом, захід був дуже закритий, там не були присутні кримські журналісти. Наскільки я знаю, робітників цього дня відіслали додому за свій рахунок. Або Путін і його оточення дуже сильно чогось бояться, або їх там взагалі не було», ‒ каже журналістка.

На офіційному сайті президента Росії місцем проведення закладання зазначена саме Керч. Олена Лисенко нагадує, що у червні місцеві ЗМІ писали про страйк робітників одного з цехів «Заливу», який нібито тривав декілька годин, але не був підтверджений керівництвом підприємства.

«Російська влада вже не раз давала обіцянки щодо цього заводу. Але, якби все було так добре, чому б робітники проводили страйки? До речі, кілька років перед 2014-м завод будував корпуси суден для норвезької компанії. При закладанні, при спуску на воду збиралися всі працівники, члени їхніх сімей, можна було поспілкуватися з ними. Зараз же нам показують постановочних робітників, які ставлять заздалегідь підготовлені запитання. Як вірити в подальший успіх, якщо цей захід збудований на брехні? Подивимося, що будуватимуть», ‒ каже Лисенко.

Російський військовий оглядач Павло Фельгенгауер пояснює, чим унікальні вертольотоносці і які завдання вони можуть виконувати.

«Таких кораблів раніше не будували ні в Росії, ні в СРСР. Вертольотоносці придумали свого часу в США, ще за часів В’єтнамської війни. Багато інших країн взяли приклад в американців. Росія замовила два такі кораблі у Франції, але не отримала через події 2014 року в Криму. Росії повернули гроші, вертольотоносці продали в Єгипет, але в Москві оголосили, що збудують їх самі, і навіть кращі. Дуже довго навіть не намагалися, а тепер ось будують у Криму. У принципі, це наступальні кораблі для проведення десантних та інших операцій біля чужих берегів. Теоретично ‒ поблизу Одеси в Україні, Констанци або Варни в Болгарії, біля Босфору. Вертольотоносці можуть залишитися у складі Чорноморського флоту, але можуть використовуватися в Середземному, наприклад, у Лівії. Щоправда, незрозуміло, за який час їх збудують у Керчі і чи збудують взагалі», ‒ звертає увагу оглядач.

На думку Павла Фельгенгауера, у будівництві таких кораблів в окупованому Криму навряд чи погодяться брати участь іноземні підрядники через загрозу західних санкцій.

«Найкраще такі кораблі вміють будувати південнокорейці. На Далекому Сході розширили наявну верф «Зірка» і збираються саме з їхньою участю будувати газовози, ядерні криголами тощо. У Керчі фахівці з Південної Кореї точно не працюватимуть, та й Китай не визнає півострів російським. Без іноземної допомоги збудувати вертольотоносці буде непросто, бо такого досвіду в Росії немає. Авіаносні кораблі за радянських часів будували в Миколаєві, а в Керчі нічого схожого не робили. Чесно кажучи, у технічному сенсі це авантюра. Звісно, у місті з’являться додаткові робочі місця, в економічному плані це добре. Очевидно, замовлення розмістили в Криму, якраз щоб підтримати місцеву економіку ‒ Керч не туристичне місто», ‒ вважає Фельгенгауер.

Під час свого виступу на церемонії закладання кораблів Володимир Путін заявив, що російський флот останніми роками переживає піднесення.

«Нові кораблі будуть оснащені передовими системами озброєння, управління і телекомунікації. Вони відчутно зміцнять бойовий потенціал ВМФ, підвищать його стратегічні можливості… Зазначу, що за останні вісім років до бойового складу флоту увійшли понад 200 кораблів, катерів і суден різного класу. Потрібно й надалі послідовно виконувати заходи держпрограми озброєння, щоб до 2027 року у нас частка сучасних кораблів ВМФ перевищила 70%», ‒ стверджував Путін.

Турецький політолог-міжнародник, експерт Центру політичних досліджень в Анкарі Орхан Гафарли зазначає, що офіційна Анкара спостерігає за російськими планами мілітаризації регіону.

«Звісно, Туреччина тривожиться щодо того, що Росія посилить свою присутність у Чорному морі. В якийсь час між країнами був баланс, Туреччина намагалася його підтримувати, і це позитивно позначилося на регіоні. Але після анексії Криму Росія посилює свою присутність і на півострові, і в Чорноморському басейні. Тим часом між країнами НАТО в регіоні немає консенсусу з багатьох питань ‒ між Туреччиною, Румунією і Болгарією, а також країнами, які співпрацюють із НАТО ‒ Грузією й Україною. Мені здається, тут не вистачає діалогу щодо того, як збалансувати російську військову присутність у регіоні. Туреччині самотужки це не вдасться. У підсумку все може дійти до того, що чорноморські країни потребуватимуть зовнішньої підтримки», ‒ каже турецький політолог.

Тим часом військово-морський експерт, оглядач проєкту Defense Express Володимир Заблоцький не виключає, що російські вертольотоносці можуть виявитися довгобудом.

«Ситуація в Росії не така, щоб можна було розкидатися мільярдами на сумнівні проєкти. Але, мабуть, іншого вибору в них немає: останнє, що залишається диктаторові, ‒ це сподіватися на багнети. У Керчі, по-перше, новий док, якого немає в Петербурзі. По-друге, це політичне питання. Взагалі, у свій час і феодосійський, і керченський заводи будували кораблі з участю інших підприємств України. Возити метал було близько, дешево, позначалися кадровий і науковий потенціали. Зараз усього цього немає, і все до останнього гвинтика доведеться везти в Керч із Росії ‒ через той же міст. Завдяки цьому кожна тонна водотоннажності кораблів, збудованих на кримських заводах, буде у багато разів дорожчою ‒ мало не у п’ять-десять», ‒ звертає увагу експерт.